Сандіп Найлвал: від нетрів Делі до створення Polygon

Від села без електрики до побудови Інтернету цінностей — кінцева мета ще невідома, подорож триває.

Автор: Thejaswini M A

Переклад: Block unicorn

Передмова

Батько Сандіпа Найлвала (Sandeep Nailwal) часто не повертався додому кілька днів.

Коли він повертався, його місячна зарплата у 80 доларів вже була витрачена — на алкоголь і ігрові борги.

Сім’я жила в поселенні на березі річки Ямуна в Делі, місцеві зневажливо називали цей район «Jamna-Paar», що приблизно означає «по той бік річки». Але це не було компліментом.

У дитинстві Сандіп завжди стояв за дверима класу, бо батьки не платили за навчання, і він не міг увійти. Коли йому було десять, його молодший брат потрапив у серйозну аварію, і на цьому його дитинство закінчилося. Батькова залежність означала, що хтось мав взяти відповідальність. Цією людиною став Сандіп.

Сьогодні Найлвал керує Polygon — компанією з блокчейн-інфраструктури, яка щодня обробляє мільйони транзакцій і співпрацює з такими компаніями, як JPMorgan, Stripe і Disney. Від нетрів Делі до створення технології, яку використовують компанії зі списку Fortune 500, ця подорож зайняла лише тридцять років.

Але цей шлях не був легким — шрами від ранніх переживань впливали на кожне його рішення.

Сандіп Найлвал народився у 1987 році в Рамнагарі, біля підніжжя Гімалаїв — це було сільське село без електрики. Його батьки були неписьменними, коли одружилися, і коли йому було чотири, вони переїхали до Делі у пошуках можливостей, яких не було в селі.

Але те, що вони знайшли, були нетрі.

Поселення на східному березі Ямуни було переповнене, брудне і часто насильницьке. Нелегальна зброя і ножі були основними засобами вирішення конфліктів. Його сім’я селилася там, де могла собі дозволити, і часто переїжджала, коли змінювалися обставини.

Його батьки не розуміли важливості освіти. Вони не знали, що діти можуть ходити до школи вже у три-чотири роки. Сандіп пішов до школи лише у п’ять, просто тому, що ніхто не сказав його батькам. Через це він завжди був найстаршим у класі — на два роки старшим за інших, і це постійно нагадувало йому, що він відстає.

Травма бідності — це не лише голод чи сором за подертий одяг. Це ще й сором, коли бачиш, як батько програє гроші на навчання, а ти стоїш за дверима класу. Це ще й спостерігати, як мати намагається прогодувати сім’ю і бореться з чоловіком-алкоголіком.

Це — усвідомлення у ранньому віці, що ніхто не прийде тебе рятувати.

Підприємець у шостому класі

Сандіп боровся з бідністю через роботу. У шостому класі він почав репетиторити молодших учнів і заробляв 300 рупій на місяць. Він також знайшов друга, який мав магазин канцтоварів, і почав купувати ручки за собівартістю, а потім продавати їх однокласникам з націнкою.

Хоча суми були невеликі, урок був важливий: ти можеш створювати цінність, отримувати її частину і змінювати своє становище за ці гроші.

Він мріяв вступити до Indian Institutes of Technology (IIT) — престижного інженерного коледжу, який дає амбітним студентам шлях до виходу з бідності. Але для вступу до IIT потрібні дорогі підготовчі курси, щоб конкурувати за 5000 місць серед мільйонів заявників. Його сім’я не могла собі цього дозволити.

Тож Найлвал вступив до другого за престижністю Maharaja Agrasen Institute of Technology, оплачуючи навчання студентським кредитом. Іноді йому доводилося використовувати кредит для погашення батькових ігрових боргів, а не для купівлі підручників чи комп’ютера.

Вибір вивчати комп’ютерні науки виник після того, як він побачив Марка Цукерберга по індійському телебаченню. Тоді Facebook стрімко набирав популярності у світі, і молодий Сандіп подумав: «Я хочу створити свій Facebook».

Тепер він визнає, що був наївним. Але поєднання наївності і відчаю породило особливу рішучість.

Після отримання інженерного ступеня Найлвал вступив до National Institute of Industrial Engineering у Мумбаї, щоб здобути ступінь MBA. Там він познайомився з Харшитою Сінгх, яка згодом стала його дружиною. Після випуску він працював консультантом у Deloitte і швидко виплатив свої студентські кредити та батькові борги.

Найлвал працював у різних компаніях: розробником програмного забезпечення у Computer Sciences Corporation, консультантом у Deloitte, CTO у e-commerce підрозділі Welspun Group. Він добре працював, отримував підвищення і мав гарний дохід.

Але він не міг позбутися підприємницького поклику.

В індійській культурі існує тиск купити будинок до шлюбу. Чоловік без власного житла вважається безперспективним. Найлвал відчував цей тиск. У нього була гарна робота, він міг взяти кредит на житло і осісти.

Харшита сказала йому одну фразу, яка змінила все: «Ти ніколи не будеш щасливим так. Мені не потрібен власний будинок, ми можемо орендувати».

На початку 2016 року Найлвал звільнився з роботи. Він позичив 15 000 доларів (ці гроші він планував витратити на весілля) і заснував Scope Weaver — онлайн-платформу професійних послуг. Його ідея полягала в стандартизації фрагментованого індійського ринку послуг, створенні платформи на кшталт Alibaba, але для індійських сервіс-провайдерів, а не китайських виробників.

Бізнес працював непогано і приносив певний дохід. Але Найлвал зрозумів, що сам стає вузьким місцем. Клієнти хотіли бачити відповідальну особу, до якої можна звернутися у разі проблем. Він перетворювався на звичайного сервіс-провайдера, тільки тепер мав ще й платити зарплату працівникам.

Цей бізнес не можна було масштабувати. Через рік він почав шукати нові можливості.

Біткоїн-ставка на 800 доларів

Вперше про біткоїн Найлвал почув у 2010 році. Один друг запропонував разом майнити, але у Найлвала не було ноутбука, і розмова закінчилася.

У 2013 році, під час навчання на MBA, він знову зіткнувся з біткоїном. Він спробував налаштувати майнер, але його ноутбук був занадто слабким. Він намагався розібратися, прочитав кілька абзаців і, побачивши «без жодних гарантій», вирішив, що це шахрайство, і відмовився.

У 2016 році біткоїн знову з’явився на його радарі. Усвідомивши, що Scope Weaver не стане тим бізнесом, про який він мріяв, Найлвал почав шукати можливості у «deep tech». Він розглядав штучний інтелект, але зрозумів, що математика надто складна для нього.

Тоді він по-справжньому прочитав whitepaper біткоїна.

«О, це дуже важливо», — подумав він, — «це наступна революція людства».

Чи це була віра, чи безрозсудність — залежить від точки зору — Найлвал вклав усі 15 000 доларів, які позичив на весілля, у біткоїн за ціною 800 доларів за монету.

Він зізнається: «У мене тоді був дуже сильний FOMO, навіть якби це було на рік пізніше, я б купив по 20 000 доларів і втратив би всі гроші».

Але він не програв. Ціна біткоїна зросла. Ще важливіше — Найлвал відкрив для себе Ethereum і його програмовані смарт-контракти. Це була нова обчислювальна платформа для запуску додатків без централізованого контролю.

Він був повністю захоплений.

У 2017 році через онлайн-спільноту Ethereum Найлвал познайомився з Дженті Канані. Канані запропонував вирішити проблему масштабування Ethereum. Тоді мережа Ethereum страждала від перевантаження через власний успіх. CryptoKitties спричинили зростання комісій на 600%.

Канані, Найлвал, співзасновники Анураг Арджун і Михайло Бієліч у 2018 році почали розробку Matic Network. Вони зібрали 30 000 доларів seed-інвестицій і вирішили спочатку створити робочий продукт.

Цей принциповий підхід мало не призвів до провалу. Коли у них з’явилася тестова мережа, крипторинок вже обвалився. Ніхто не хотів інвестувати, особливо в індійські проекти. Тоді два індійські криптопроекти виявилися шахрайськими.

«Ніхто не вірив, що індійські засновники можуть створити протокол», — згадує Найлвал.

Команда перші два роки виживала на 165 000 доларів. Засновники отримували лише кілька тисяч доларів на місяць. Бувало, що грошей вистачало лише на три місяці. Найлвал пам’ятає, як просив у інших криптозасновників 50 000 доларів, щоб протриматися ще один квартал.

У 2018 році, напередодні весілля, його життя досягло дна. Китайський фонд пообіцяв інвестувати 500 000 доларів. За два дні до весілля біткоїн впав з 6000 до 3000 доларів. Китайський фонд подзвонив і сказав: «Ми планували інвестувати 100 біткоїнів. Тепер вони коштують удвічі менше, тож ми не інвестуємо». Ще гірше — всі кошти Matic були у біткоїнах. Їхня вартість також впала вдвічі.

Весілля відбулося за планом. Друзі святкували з ним. Але Найлвал знав, що через три місяці компанії може не бути.

На початку 2019 року Binance схвалила фінансування Matic через свою Launchpad-програму на 5.6 мільйона доларів. Due diligence тривав вісім місяців. Це фінансування дало Matic перепочинок. Але остаточне схвалення так і не відбулося. Команда брала участь у численних хакатонах, особисто знайомила розробників зі своєю технологією.

Спочатку зростання було повільним, але у 2021 році, коли через високі комісії Ethereum мережа стала майже непридатною для дрібних транзакцій, зростання прискорилося. Розробники масово переходили на Matic.

Спочатку проект вийшов під назвою Matic Network — це було одноланцюгове рішення для масштабування у вигляді сайдчейну, що поєднувало Plasma і Proof-of-Stake (PoS). У 2021 році Matic Network провів масштабний ребрендинг і став Polygon, що відображало перехід від одноланцюгової до багатоланцюгової екосистеми, орієнтованої на різноманітні рішення масштабування для сумісних з Ethereum блокчейнів.

Ринок позитивно відреагував на цей ребрендинг. Капіталізація Polygon зросла з 87 мільйонів доларів на початку 2021 року до майже 19 мільярдів у грудні.

Розробники масово переходили на Matic, а загальна заблокована в мережі вартість сягнула піку у 10 мільярдів доларів.

Крім того, нативний токен перейшов від $MATIC (який забезпечував безпеку оригінального Polygon PoS-ланцюга) до $POL (який має підтримувати всю екосистему Polygon), особливо з майбутніми оновленнями (наприклад, Staking Hub), спрямованими на зміцнення безпеки і управління між ланцюгами. Ця міграція токена була критично важливою, хоча під час переходу вона принесла тимчасову невизначеність і розпорошення ліквідності для власників.

Polygon Labs також сміливо змістив стратегічний фокус на Zero-Knowledge (ZK) Rollup і придбав команди, що спеціалізуються на ZK, для розробки zkEVM — віртуальної машини, яка забезпечує виконання на рівні Ethereum із перевагами масштабованості ZK-доказів. Хоча Optimistic Rollup (OR) спочатку привертав увагу завдяки простоті і ранньому запуску, ставка Polygon на ZK Rollup відображає довгострокову віру у цю технологію як остаточне Layer-2 рішення для масштабування Ethereum. Технологія zkEVM має поєднати високу безпеку, масштабованість і повну сумісність з існуючими інструментами Ethereum, що потенційно дозволить Polygon зайняти лідерські позиції у майбутній багатоланцюговій архітектурі.

Поворотний момент пандемії COVID-19

У квітні 2021 року друга хвиля COVID-19 сильно вдарила по Індії. Лікарні були переповнені, не вистачало кисню. Родина Найлвала в Індії вся захворіла на COVID, а він був у Дубаї і нічим не міг допомогти.

«Було очевидно, що не всі з нашої родини виживуть», — каже він, — «не всі зможуть пережити це».

Він написав у Twitter, що не може залишатися осторонь цієї кризи. Він створив криптовалютний мультисиг-гаманець для збору пожертв, очікуючи зібрати близько 5 мільйонів доларів. За кілька днів сума досягла 10 мільйонів. Потім засновник Ethereum Віталік Бутерін пожертвував 1 мільярд доларів у Shiba Inu.

Реальним викликом було: як ліквідувати мем-коінів на 1 мільярд доларів, не обваливши ринок?

Найлвал співпрацював з маркет-мейкерами, продаючи монети поступово протягом кількох місяців. Спільнота Shiba Inu спочатку панікувала через страх масового продажу, але заспокоїлася після обіцянки Найлвала діяти обережно. Врешті-решт він отримав 474 мільйони доларів — набагато більше, ніж очікував Бутерін.

Криптофонд COVID Relief Fund у надзвичайних ситуаціях направив до Індії 74 мільйони доларів. Найлвал повернув 200 мільйонів доларів Бутеріну, який передав їх на біомедичні дослідження у США. Ще 200 мільйонів залишилися для довгострокових проектів «Blockchain Impact».

Формування характеру у випробуваннях

До середини 2025 року Polygon стикається з новими викликами. Ціна $POL впала більш ніж на 80% від піку. Конкурентні Layer-2 рішення від Arbitrum і Optimism відбирають частку ринку. Компанія розрослася до 600 співробітників у період буму, що призвело до проблем з культурою і надмірної бюрократії.

Найлвал прийняв складні рішення. Дві хвилі скорочень скоротили команду до більш згуртованого розміру. Кілька проектів, на які витратили місяці інженерної роботи, були скасовані через невідповідність стратегії.

У червні 2025 року Найлвал став першим CEO Polygon Foundation, об’єднавши лідерство, яке раніше було розподілене між співзасновниками і радою директорів. Троє з чотирьох співзасновників вже залишили активні ролі — він залишився останнім.

«Коли настає вирішальний момент, більшість засновників не можуть приймати складні рішення», — сказав він в інтерв’ю, — «жорстко реалізовувати ринкову стратегію, звільняти тих, хто не підходить під поточну стратегію, відмовлятися від проектів, у які вкладено багато часу і емоцій».

Коли ти скорочуєш проекти, які особисто підтримував, або звільняєш тих, хто вірив у твоє бачення у важкі часи, ці рішення відчуваються зовсім інакше.

Під повним керівництвом Найлвала Polygon зосередився на AggLayer — протоколі інтероперабельності, спрямованому на уніфікацію блокчейн-мереж. Технічне бачення — створити інфраструктуру, яка дозволить тисячам незалежних блокчейнів виглядати для кінцевого користувача як єдина, безшовна мережа.

«До 2030 року може бути від 100 000 до 1 мільйона ланцюгів», — прогнозує Найлвал, — «вся активність перейде на ці аплікейшн-чейни».

Це смілива заява. Чи стане вона реальністю — залежить від виконання у найближчі роки.

Довгострокова гра

Найлвал мислить десятиліттями, а не кварталами. Обговорюючи конкуренцію Polygon чи майбутнє DePIN, він постійно згадує горизонти у 10 і 50 років.

«Якщо дати мені 10 років, я на 100% впевнений, що це і є остаточна архітектура для масового впровадження криптовалют», — каже він про AggLayer. — «Але чи це буде версія Polygon, чи хтось інший створить щось подібне — ніхто не може передбачити».

Він глибоко вірить у бачення блокчейн-інфраструктури. Чи реалізує це Polygon, чи хтось інший — для нього не так важливо, як сам факт побудови цієї інфраструктури.

Через проекти «Blockchain Impact» він переходить від екстреної допомоги до «стимулюючої» благодійності. Він планує створити премію на кшталт індійської Нобелівської премії, щоб надихати наступне покоління вчених і інженерів.

«Я хочу отримати 2 трильйони доларів виходу з цього 200-мільйонного BFI», — пояснює він. Його описаний коефіцієнт виглядає абсурдно, доки не згадаєш, що він перетворив 30 000 доларів seed-інвестицій на компанію з капіталізацією, яка сягала 30 мільярдів доларів.

Однак Polygon стикається з зустрічним вітром. Конкуренти, такі як Arbitrum і Base, вже захопили більшу частку ринку, пропонуючи простіший користувацький досвід і потужнішу підтримку. Мостова технологія Polygon все ще складна, а перехід від MATIC до POL приніс невизначеність. Орієнтація компанії на розробників поки не принесла масових роздрібних застосувань, як у конкурентів. Чи окупляться довгострокові інфраструктурні інвестиції Найлвала — залежить від виконання у дедалі більш конкурентному ринку.

Вже зараз очевидно, що шлях, який пройшов Сандіп Найлвал, перевищує уявлення більшості людей. Але чи зможе створена ним інфраструктура допомогти іншим так, як криптовалюта допомогла йому, — ще належить побачити.

Від села без електрики до побудови Інтернету цінностей — кінцева мета ще невідома, подорож триває.