Moody’s попереджає про небезпеку у зв’язку з глобальним поширенням стейблкоїнів

Що, якщо стейблкоїни, які повинні уособлювати стабільність, стануть загрозою для глобального фінансового балансу? У нещодавньому звіті Moody’s Ratings попереджає про їхнє зростаюче впровадження, особливо в країнах, що розвиваються. Ці активи, які зараз використовуються далеко за межами традиційних криптовалютних кіл, можуть послабити контроль центральних банків, знизити обсяги банківських депозитів і спричинити системні шоки.

Зростаючий тиск на монетарний суверенітет

У звіті, опублікованому 25 вересня, Moody’s Ratings висловлює занепокоєння щодо зростаючого впливу стейблкоїнів на економіки, що розвиваються, у той час як Bank of Canada закликає до їх швидкого регулювання.

Рейтингове агентство підкреслює, що швидке поширення цих активів, які часто забезпечені доларом США, може зашкодити здатності центральних банків керувати своєю економічною політикою.

“Широке використання стейблкоїнів може послабити контроль центральних банків над процентними ставками та стабільністю валютного курсу”, попереджає Moody’s. Ця динаміка, яку агентство називає “криптовалізацією”, особливо турбує в регіонах, де місцева валюта вже перебуває під тиском, а фінансові інститути не мають достатньої стійкості.

Moody’s визначає кілька можливих наслідків масового впровадження стейблкоїнів у слаборегульованих або структурно вразливих економіках:

• Втрата впливу центральних банків: місцеві монетарні органи можуть втратити здатність ефективно управляти грошовою масою, особливо якщо стейблкоїни поступово замінять місцеві валюти у щоденних транзакціях;

• Ерозія традиційних банківських депозитів: за словами Moody’s, “банки можуть зіткнутися з відтоком депозитів, якщо люди переведуть свої заощадження у стейблкоїни або криптовалютні гаманці”;

• Зростання системного ризику: у країнах без належного нагляду втрата довіри до резервів стейблкоїна може спровокувати масові вилучення, а у разі втрати прив’язки токена — навіть вимагати дорогого державного порятунку;

• Використання, зумовлене необхідністю, а не спекуляцією: у кількох країнах Африки, Латинської Америки та Південно-Східної Азії стейблкоїни використовуються як рішення для боротьби з інфляцією, волатильністю місцевої валюти або високими міжнародними комісіями за перекази.

Агентство робить висновок, що цей перехід, хоча іноді й розглядається як важіль фінансової інклюзії, насправді може посилити крихкість вже вразливих економічних систем, зміщуючи монетарну довіру до приватних або децентралізованих структур, які часто уникають будь-якого державного контролю.

Фрагментоване регулювання, посилені ризики

Moody’s не обмежується лише економічним аналізом. Агентство також виявляє регуляторні прогалини, які погіршують ситуацію. Сьогодні менше третини країн світу мають повноцінну нормативну базу для регулювання цих активів.

Відсутність чітких і гармонізованих стандартів піддає економіки, особливо найбільш вразливі, несподіваним шокам. “Попри сприйняття як безпечних активів, стейблкоїни створюють системні вразливості: недостатній нагляд може спровокувати паніку щодо резервів і змусити до дорогих рятувальних заходів у разі втрати прив’язки”, зазначається у звіті.

Водночас деякі економічні потуги починають регулювати цей сектор. Європейський Союз завершив 30 грудня 2024 року впровадження режиму MiCA — амбітного регулювання, що встановлює суворі стандарти щодо резервів і прозорості для емітентів стейблкоїнів.

У Сполучених Штатах GENIUS Act встановив обов’язкову правову базу для випуску та управління цими активами. Навіть Китай, після заборони торгівлі та майнінгу криптовалют у 2021 році, схоже, пом’якшує свою позицію. Пекін зараз розглядає стейблкоїни, забезпечені юанем, одночасно прискорюючи розвиток власної цифрової валюти через відкриття операційного центру в Шанхаї.

Ця розбіжність у підходах до регулювання формує глобальний ландшафт із двома швидкостями. З одного боку — структуровані юрисдикції, які регулюють ризики, пов’язані зі стейблкоїнами. З іншого — “сірі зони”, де ці активи розвиваються без належного нагляду. Зрештою, цей дисбаланс може посилити економічні та геополітичні нерівності, надаючи регульованим країнам структурну перевагу, тоді як країни, залишені сам на сам, можуть стати залежними від монетарних інфраструктур, які вони більше не контролюють.