Ethereum забезпечує Solana: об'єднані шари безпеки можуть прискорити інституційне впровадження криптовалют

Протоколи спільної безпеки позиціонують себе як рішення для інфраструктурних викликів, які ускладнили інституційне впровадження блокчейну через потенційну здатність уніфікованих шарів безпеки зменшувати витрати на розробку та технічні бар’єри для підприємств.

За словами CEO Symbiotic Міші Путіатіна, модель спільної безпеки дозволяє організаціям використовувати вже існуючу інфраструктуру безпеки блокчейну замість створення власних систем.

Спільна безпека складається з уніфікованого шару, де користувачі стейкають активи, і декілька застосунків можуть будуватися на цій інфраструктурі, орієнтованій на безпеку. Така структура дозволяє інституціям ефективно вирішувати питання термінів розробки та розподілу ресурсів.

В інтерв’ю для CryptoSlate, Путіатін описав ціннісну пропозицію як миттєву масштабованість завдяки багаторазовим примітивам безпеки.

Організації можуть використовувати вже існуючі набори операторів і отримувати вигоду від усталеної інфраструктури замість того, щоб розробляти системи самостійно протягом багатьох років.

Виклики багатоланцюгової інфраструктури

Традиційна міжланцюгова верифікація пропонувала підприємствам обмежені варіанти, кожен з яких має свої компроміси.

Системи довірених месенджерів вимагають вносити до білого списку конкретні органи та покладатися на позаланцюгові угоди, тоді як впровадження легких клієнтів потребує значних ресурсів на розробку та постійне обслуговування.

Протоколи спільної безпеки прагнуть забезпечити золоту середину, дозволяючи верифікувати результати консенсусу в різних екосистемах блокчейну.

Наприклад, користувачі можуть стейкати Ethereum (ETH) на Symbiotic, а інституції, які розробляють застосунки на Solana, можуть використовувати цю потужність валідації. Хоча архітектура виконання різна, шар безпеки залишається однаковим, що спрощує процеси валідації.

Такий підхід може підтримувати різні корпоративні застосунки, включаючи протоколи ліквідності, міжланцюгові мости та оракульні системи, без необхідності створювати окрему інфраструктуру верифікації для кожного блокчейну.

Уніфікована модель створює нативну зв’язність між підтримуваними блокчейнами, потенційно спрощуючи багатоланцюгове розгортання для інституцій, які досліджують стратегії інтеграції блокчейну.

Питання централізації та контролю

Впровадження спільної безпеки піддається критиці щодо ризиків централізації, оскільки уніфіковані шари теоретично можуть створити єдину точку відмови, що впливає на кілька підключених мереж. Різні протоколи вирішують ці питання за допомогою різних архітектурних підходів.

Путіатін зазначив, що деякі впровадження зберігають автономію мережі, дозволяючи окремим блокчейн-проєктам контролювати вибір своїх валідаторів, механізми стейкінгу та параметри управління. Такий модульний підхід має на меті зберегти незалежність мережі, водночас забезпечуючи переваги спільної інфраструктури.

Механізми оновлення також різняться: деякі протоколи впроваджують системи за принципом opt-in, де мережі самі вирішують, чи впроваджувати нові функції, замість обов’язкових оновлень, які можуть вплинути на їхню роботу.

Тенденції інституційної розробки

Фінансові інституції застосовують змішаний підхід до впровадження блокчейну. Вони розгортають застосунки на існуючих публічних мережах, водночас досліджуючи розробку власних блокчейнів. 

Вибір часто залежить від регуляторних вимог, потреб у дотриманні норм і технічних специфікацій. Протоколи спільної безпеки орієнтовані на інституції, які шукають проміжні рішення, що забезпечують можливості кастомізації без повного навантаження на розробку. 

Такий підхід може бути привабливим для організацій, яким потрібні специфічні функції відповідності чи структури управління, водночас дозволяючи масштабну внутрішню розробку блокчейну.

Однак моделі впровадження блокчейну інституціями залишаються неясними, оскільки регуляторні рамки розвиваються, а найкращі практики для корпоративного впровадження блокчейну ще формуються в різних галузях і для різних сценаріїв використання.

Путіатін підсумував, що ефективність уніфікованих шарів безпеки у стимулюванні інституційного впровадження, ймовірно, залежатиме від їхньої здатності балансувати між потребами в кастомізації та перевагами стандартизації.